19 лютого — День Державного Герба України.
Є символи, які не потребують пояснень.
Достатньо одного контуру — і ти вже знаєш, хто ти.
Тризуб.
Його можна побачити на військових шевронах і на зруйнованих стінах звільнених міст.
Його вирізають на гільзах, малюють у бліндажах, носять на ланцюжках під формою.
Його вишивають на сорочках і ховають у серці.
19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Тризуб як Малий Державний Герб України, визначивши його головним елементом Великого Державного Герба.
Але насправді ця історія почалася задовго до цього.
Понад тисячу років тому знак із трьома зубцями карбували на монетах князя Володимира Великого. Це був родовий знак Рюриковичів — символ влади й державності Київської Русі. Археологи знаходять його на печатках, цеглі, зброї, прикрасах. Це був не просто орнамент — це був знак держави.
Після занепаду Русі символ зник із офіційного вжитку, але не з пам’яті.
Його намагалися стерти.
Забороняли.
Висміювали.
Та він повертався.
У 1918 році Тризуб став гербом Української Народної Республіки — рішенням Михайла Грушевського. У час, коли молода держава шукала свою ідентичність, він став знаком спадкоємності з Київською Руссю.
У ХХ столітті за цей символ карали. Його зберігали в еміграції, передавали пошепки, малювали потай.
А 1992 року — після проголошення Незалежності — він знову офіційно став державним гербом.
Сьогодні Тризуб — це більше, ніж історичний знак.
Це маркер свободи.
Саме тому його зривають на окупованих територіях. Саме тому його бояться. Бо ворог розуміє: це не просто зображення. Це код нації. Це знак тяглості державності, яка не почалася вчора й не закінчиться завтра.
У ньому — тисяча років історії.
У ньому — княжі часи, козацька доба, визвольні змагання, Майдани.
У ньому — сучасні захисники, які йдуть у бій із цим знаком на грудях.
Тризуб — це про спадкоємність.
Про державу, яка була, є і буде.
Про людей, які в різні епохи ставали під цим знаком, захищаючи право бути українцями.
Сьогодні, коли Україна знову виборює свободу, цей символ набуває особливої ваги.
Він на передовій.
Він у волонтерських штабах.
Він у школах і в укриттях.
Він — доказ того, що нас не здолати.
З Днем Державного Герба України.
З днем нашої сили. Нашої пам’яті. Нашої гідності.